Колокольцев Володимир Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Колокольцев.
Колокольцев Володимир Олександрович
Народився11 травня 1961(1961-05-11) (63 роки)
Нижній Ломов, Пензенська область, РРФСР, СРСР
Країна Росія
Діяльністьполітик
Галузьвнутрішня політика і громадська безпека
Alma materСанкт-Петербурзький військовий інститут внутрішніх військ МВС РФd
Науковий ступіньдоктор юридичних наук[d]
Знання мовросійська
ПосадаМіністр внутрішніх справ Росіїd[1]
Військове званняГенерал поліції Російської Федерації
Партіянезалежний політик
ДітиAlexander Kolokoltsevd
Нагороди
IMDbID 5067910 і ID 4118533
Сайтxn--b1aew.xn--p1ai/mvd/Rukovodstvo/item/670533/

Володимир Олександрович Колокольцев (нар. 11 травня 1961 року, Пензенська область, РРФСР, СРСР)  — російський державний діяч, поліцейський. Міністр Внутрішніх Справ Російської Федерації з 21 травня 2012 року. Генерал поліції Російської Федерації (2015).[2] Доктор юридичних наук.

Начальник Головного управління МВС Росії по місту Москві (з 7 вересня 2009 до 21 травня 2012 року).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 11 травня 1961 року в місті Нижній Ломов Пензенської області в родині робітника. Працював водієм навантажувача, потім машиністом насосної установки в котельному цеху фанерного заводу «Влада праці» Пензенської області.

У 1979 році був призваний в армію, служив у прикордонних військах на кордоні СРСР і Афганістану.

У 1982 році вступив на службу в органи внутрішніх справ у відділ міліції по охороні дипломатичних представництв іноземних держав, акредитованих у Москві. У 1984 році призначений командиром взводу окремого батальйону патрульно-постової служби міліції УВС Гагарінського райвиконкому Москви.

У 1985 вступив у Вище політичне училище імені 60-річчя ВЛКСМ МВС СРСР, з відзнакою закінчивши його в 1989 році.

Після закінчення училища повернувся до Москви, почав працювати в ОВС оперуповноваженим відділу карного розшуку УВС Кунцевського райвиконкому Москви. Пізніше був призначений заступником начальника 20-го відділення міліції Москви, потім — начальником 8-го відділення міліції.

У 1992 році перейшов в Управління карного розшуку на посаду старшого оперуповноваженого 2-го відділу УКР ГУВС Москви.

На початку 1993 року призначений начальником 108-го відділення міліції Москви.

У 1994 році, будучи начальником 108-го відділення міліції Москви Володимир Колокольцев знявся в епізодичній ролі оперативного уповноваженого у детективному фільмі «На розі, у Патріарших»[3][4].

У фільмі його персонаж в присутності понятих вітає слідчого з 108 відділення міліції Ігор Ліванов, що не буде «висяка», оскільки покійний, виявлений на місці події, є самогубцем, а не жертвою вбивства.

У 1995 році призначений на посаду начальника відділу управління карного розшуку 2-го РУВС Центрального адміністративного округу. У 1997 році став начальником 4-го регіонального відділу РУБОП по Москві при МВС Росії.

У 1999 році призначений на посаду начальника регіонального Оперативно-розшукового бюро по Південно-Східному адміністративному округу Центрального регіонального управління по боротьбі з організованою злочинністю при Головному управлінні по боротьбі з організованою злочинністю МВС Росії.

У 2001 році призначений начальником 3-го відділу оперативно-розшукового бюро головного управління МВС Росії по Центральному федеральному округу.

У 2003 році призначений заступником начальника бюро.

У січні 2007 року призначений начальником Управління внутрішніх справ по Орловської області[5]. В період його роботи в області були пред'явлені звинувачення двом першим віцегубернатор Віталію Кочуеву та Ігорю Сошникову, а також кільком головам підрозділів обласної адміністрації[6]. Також були заарештовані і засуджені до тюремного ув'язнення деякі активні учасники так званої «воробьйовській» ОЗУ. У квітні 2009 року призначений першим заступником начальника Департаменту карного розшуку МВС Росії.

7 вересня 2009 року указом президента Росії призначений начальником Головного управління внутрішніх справ Москви. Колокольцев змінив відправленого у відставку Володимира Проніна. Раніше, 28 квітня, Пронін був знятий з посади після того, як начальник ОВС «Царицино» Денис Євсюков влаштував стрілянину в московському супермаркеті. Близько чотирьох місяців до призначення Колокольцева обов'язки начальника ГУВС тимчасово виконував перший заступник Олександр Іванов[6].

10 червня 2010 року надати спеціальне звання «генерал-лейтенант міліції».[7]

Указом Президента Російської Федерації від 24 березня 2011 року[8] В. А. Колокольцева надати спеціальне звання генерал-лейтенанта поліції, і він призначений на посаду начальника Головного управління МВС Росії по р. Москві. Цим же указом він звільнений з посади начальника ГУВС р. Москви.

Указом Президента Російської Федерації від 21 травня 2012 року призначений Міністром внутрішніх справ Російської Федерації[9], і під його керівництвом реформа правоохоронної системи продовжилася.

Указом Президента Російської Федерації № 556 від 12 червня 2013 року надати спеціальне звання генерал-полковника поліції.

10 листопада 2015 року Указом Президента Російської Федерації № 554 Міністру внутрішніх справ Російської Федерації Колокольцева надати спеціальне звання генерала поліції Російської Федерації.

Санкції

[ред. | ред. код]

Володимир Колокольцев, як член Ради національної безпеки виступав за негайне визнання Росією двох самопроголошених республік. Є підсанкційною особою в багатьох країнах світу.[10]

6 квітня 2018 року включений до списку санкцій США серед 17 урядовців та 7 бізнесменів з Росії[11].

6 квітня 2022 року, на тлі вторгнення Росії в Україну, США розширили санкції проти Колокольцева.[12]

25 лютого 2022 року занесений до списку санкцій усіх країн Євросоюзу, оскільки «як член Ради безпеки Російської Федерації підтримав негайне визнання Росією двох самопроголошених республік».[13]

15 березня 2022 року влада Великої Британії запровадила проти нього персональні санкції як проти члена Ради Безпеки РФ через його роль у визнанні ДНР і ЛНР і подальшої агресії проти України.

9 червня 2022 року доданий до санкційного списку України.[14]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Заслужений працівник органів внутрішніх справ Російської Федерації
  • Знак «Почесний працівник МВС»[15]
  • Медаль «За відзнаку в охороні громадського порядку»[15]
  • Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви»[15]
  • Медаль «За доблесть у службі» (МВС Росії)[15]
  • Медаль «За бойову співдружність»
  • Медаль «200 років МВС Росії»
  • Медаль «За сприяння», Державна фельд'єгерська служба Російської Федерації
  • Медаль «За бойову співдружність» ФСО Росії
  • Медаль «За заслуги в управлінській діяльності», 2-й і 3-й ступеня
  • Нагрудний знак «200 років МВС Росії»
  • Медаль «За особливий внесок у забезпечення пожежної безпеки особливо важливих державних об'єктів»
  • Орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня (РПЦ, 2012)[16].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Senior Russian Government Officials
  2. ↑ Указ Президента Російської Федерації від 10.11.2015 № 554 «Про присвоєння спеціального звання Колокольцева В. О.». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 17 лютого 2018.
  3. ↑ На розі біля Патріарших. Актори і ролі. Архів оригіналу за 12 грудня 2009. Процитовано 17 лютого 2018.
  4. ↑ Призначення главою МВС Колокольцева сприйнято з радістю: на відміну від Нургалієва, у нього немає ілюзій щодо підлеглих. Архів оригіналу за 24 травня 2012. Процитовано 17 лютого 2018.
  5. ↑ В УВС Орловської області призначений новий начальник [Архівовано 11 вересня 2009 у Wayback Machine.] // Прес-служба УВС, 17 січня 2007
  6. ↑ а б Баршев Ст., Передельский Д. та ін Місто прийняв [Архівовано 12 вересня 2009 у Wayback Machine.] // Російська газета, № 4991 (167), 7 вересня 2009.
  7. ↑ Чолі ГУВС Москви Колокольцева присвоєно звання генерал-лейтенанта. РИА Новости. 11 червня 2010. Архів оригіналу за 10 квітня 2012. Процитовано 21 вересня 2010.
  8. ↑ Указ Президента Російської Федерації від 24 березня 2011 року № 350 «Про присвоєння спеціального звання вищого начальницького складу співробітникам органів внутрішніх справ Російської Федерації і призначення на посаду співробітників органів внутрішніх справ Російської Федерації». Архів оригіналу за 13 жовтня 2012. Процитовано 17 лютого 2018.
  9. ↑ Володимир Колокольцев призначений міністром внутрішніх справ РФ. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 17 лютого 2018.
  10. ↑ КОЛОКОЛЬЦЕВ Володимир Олександрович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 17 березня 2023. Процитовано 17 березня 2023.
  11. ↑ США расширили санкционный список в отношении России. РИА Новости (рос.). 6 квітня 2018. Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
  12. ↑ Russia-related Designations and Designations Updates; Issuance of Russia-related General Licenses.
  13. ↑ Search results - EUR-Lex. eur-lex.europa.eu (англ.). Процитовано 17 березня 2023.
  14. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №400/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 9 червня 2022 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
  15. ↑ а б в г Парадний портрет генерал-лейтенанта Володимира Олександровича Колокольцева з нагардами. Архів оригіналу за 21 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2018.
  16. ↑ В тиждень по Різдві Христовому Предстоятель Руської Церкви звершив Божественну літургію в Успенському соборі Московського Кремля. Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 17 лютого 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Колокольцев_Володимир_Олександрович&oldid=43570215